Главная » 2010»Апрель»2 » Сучасний стан податкового стимулювання інновацій в Україні
Сучасний стан податкового стимулювання інновацій в Україні
09:51
Розглядаючи сучасний
фінансовий стан в Україні в контексті переходу національної економіки на
інноваційний шлях розвитку, можна припустити, що фінансові ресурси державного
бюджету і кредитних установ у найближчі роки будуть досить обмеженими. Тому
головним напрямом державного фінансування має стати податкове стимулювання
інноваційної діяльності.
За показником іноземних
інвестицій на душу населення, Україна поки що посідає останні місця серед інших
країн світу.
Наша держава ще й досі відстає
в технологічному розвитку від багатьох країн. Задля покращення економічного
стану країни варто було б використати досвід інноваційної діяльності, накопичений
іншими державами, а також виробити власну інноваційну стратегію, яка допомогла
б нам покращити своє соціально-економічне положення, вийти на вищий рівень
розвитку.
У 1999 році Верховною Радою
України було схвалено Концепцію науково-технологічного та інноваційного
розвитку України, в якій серед заходів податкового стимулювання інноваційної
діяльності було передбачено використання таких інструментів: – застосування податкових
пільг для всього циклу інноваційного процесу від фундаментальних досліджень до
впровадження у виробництво за умов використання інновацій для збільшення обсягу
та підвищення якості виробленої продукції; – диференціація розмірів
податкових пільг залежно від активності в інноваційному процесі конкретних
підприємств, організацій і окремих осіб за умов щорічного збільшення ними
витрат на науково-дослідні, дослідно-конструкторські роботи не менш як на 25
відсотків; – звільнення від оподаткування
частини прибутку, що спрямовується підприємствами до Української державної
інноваційної компанії, Державного фонду фундаментальних досліджень, галузевих
інноваційних фондів, галузевих фондів технологічного розвитку та реконструкції
виробництва тощо; – звільнення від сплати
податків, включаючи валютні кошти наукових установ, діяльність яких здійснюється
за рахунок державного бюджету; – введення податкових пільг на
прибуток і додану вартість для наукових організацій, які входять до
національної системи науково-технічної інформації; – запровадження для малих і
середніх науково-виробничих організацій, штат яких не перевищує 500
працівників, за рахунок коштів Державного інноваційного фонду України,
безповоротних субсидій у розмірі до 25% загальної суми витрат на створення та
впровадження нововведень; – звільнення від оподаткування
коштів, спрямованих на підвищення кваліфікації і перепідготовку наукових та
науково-технічних кадрів.
Проте, жоден з вище
перелічених інструментів не був закріплений належним чином у податковому
законодавстві та не набув практичного застосування у податкових механізмах.
Початковою редакцією Закону України „Про інноваційну діяльність” (2002 р.) було
встановлено значні пільги для інноваційних підприємств:
– 50 % ПДВ за операціями з поставок продукції, пов’язаних з виконанням
інноваційних проектів, не підлягають сплаті до бюджету, залишаються у
розпорядженні цих підприємств, зараховуються на спеціальний рахунок і
використовуються винятково на фінансування інноваційної, науково-технічної
діяльності та розширення власних науково-технологічних і
дослідно-експериментальних баз;
– пільгове оподаткування прибутку підприємств, відповідно до якого 50 % податку
на прибуток, одержаного від виконання цих проектів, використовується у тому
самому порядку, що й кошти від частини сум ПДВ. Цей механізм передбачено для
інноваційних підприємств, які отримали свідоцтво про державну реєстрацію
інноваційного проекту та розпочали реалізацію проекту не пізніше, ніж за 18
місяців від дати його державної реєстрації;
– сплата земельного податку у половинному розмірі;
– прискорена амортизація основних засобів;
– при ввезенні в Україну протягом строку чинності свідоцтва про державну
реєстрацію інноваційного проекту сировини, обладнання, комплектуючих та інших
товарів (крім підакцизних), необхідних для виконання цього проекту, вони
звільняються від сплати ввізного мита та податку на додану вартість. Починаючи з 2003 року дія встановлених пільг
зупинялася Законами „Про державний бюджет” на відповідний рік, а у 2005 році
вище перелічені пункти було повністю вилучено із Закону (Законом України
№2505-IV).
Основні податкові пільги у сфері інноваційної діяльності стосуються системи
оподаткування діяльності технопарків та їх інноваційних проектів.
Як приклад розглянемо
технопарк „Яворів”. Технопарк «Яворів» на початку (з 1999р.) діяв виключно в
рамках спеціальної економічної зони «Яворів» як науково-технологічний парк
малих підприємств. В рамках СЕЗ «Яворів» технопарком виконується 15
інноваційних проектів, зареєстрованих до 2005 року.
У 2005 році технопарк «Яворів»
було внесено до преамбули Закону України «Про спеціальний режим інноваційної
діяльності технологічних парків» від 16.07.1999 р. № 991. Після відповідно
державної реєстрації у Міністерстві освіти і науки України у серпні 2007 року
технопарк «Яворів» отримав статус загальнодержавної інноваційної структури, яка
діє в рамках спеціального режиму інноваційної діяльності технологічних парків.
Учасники технопарку «Яворів» в
рамках виконання конкретних інноваційних проектів, зареєстрованих в
установленому порядку, користуються наступними податковими та митними пільгами
(«спеціальним режимом інноваційної діяльності»), визначеними вказаним Законом: 1.Звільнення від податку на прибуток, отриманого в рамках
виконання проекту технопарку (80% суми податку йде на спеціальний рахунок
виконавця вказаного проекту, а 20% - на спецрахунок технопарку. Вказані кошти
можна використовувати за напрямками, вказаними в статті 8 Закону). 2.Звільнення від ввізного мита при ввезенні в Україну для
реалізації проектів технопарку нових устаткування, обладнання та комплектуючих,
а також матеріалів, які не виробляються в Україні. 3.Надання податкового векселя на суми податкового
зобов‘язання, що нараховуються гідно із Законом України «Про податок на додану
вартість» при імпорті нових устаткування, обладнання та комплектуючих, зі
строком погашення на 720 календарний день, а при імпорті матеріалів, які не
виробляються в Україні, зі строком погашення на 180 календарний день із дня
надання векселя органу митного контролю.
Суми податкових та митних
пільг технологічних парків нараховуються на спеціальні рахунки керівного органу
технопарків та виконавців у співвідношенні 50%. Це дозволяє розділити похідні
прибутки від інноваційної діяльності та стимулювати у однаковій мірі виконавців
та керівництво технопарку. Проте враховуючи, що технопарк за своєю суттю не
може бути прибутковою організацією, доцільно було б встановити інше
співвідношення на користь виконавців проектів. У Законі України обмежено
використання коштів зі спеціальних рахунків на наступні цілі: проведення
науково-дослідних робіт; створення та розвиток наукових дільниць; підготовка
документації; патентування розробок; придбання обладнання, пов'язаного з
впровадженням інновацій; науково-організаційна діяльність керівного органу
технопарку. Фактично, перелік напрямів використання коштів із спец. рахунків є
досить широким. Контроль за цільовим використанням коштів здійснюють органи
Контрольно-ревізійного управління та Міністерства освіти і науки України (МОН).
Згідно з постановою Кабінету Міністрів України поточний моніторинг реалізації
проектів технологічних парків у вигляді щорічного та щоквартального проводить
МОН України.
Одним із недоліків системи
податкового стимулювання діяльності технопарків є її нестабільність. Зокрема,
усі пільги повинні бути передбачені у щорічному бюджеті і, наприклад, у березні
2005 року спеціальний режим діяльності технологічних парків було відмінено і
відновлено через рік з 1 лютого 2006 року. Необхідні зміни державного
податкового регулювання діяльності технологічних парків, які поки що існують у
вигляді законопроектів.
Іншим важливим елементом
інноваційної системи поруч із технологічними парками є система венчурного
фінансування. Система венчурного фінансування в Україні представлена лише
венчурними фондами, діяльність яких в Україні досить жорстко регламентується
законодавством. В Україні класичні з точки зору їхньої природи та функцій,
інвестиційні фонди почали створюватися після прийняття Закону „Про інститути
спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)” (2001 р.).
Венчурні інвестиційні фонди України акумулюють фінансові активи інвесторів, а
управління цими активами здійснюють переважно окремі підприємства – Компанії
управління активами (КУА), які, фактично, і визначають напрямки
капіталовкладень фондів. На відміну від диверсифікованих інститутів спільного
інвестування венчурні фонди мають можливість вкладати кошти у будь-яку
діяльність. Звичайно, відповідно до мети діяльності перевага повинна надаватися
ризикованим інноваційним проектам, проте дане побажання нормативно не
закріплене. Тож оскільки законодавчо вимога фінансування інноваційних проектах
не наголошується, то пільгові режими фінансування венчурних фондів повинні були
б акцентувати саме на цих аспектах. Проте українське законодавство стимулює
лише створення венчурних фондів, а не види їхньої діяльності. Одним із методів
є звільнення від сплати авансованого внеску податку на прибуток на дивіденди та
не включення до валового доходу і відповідно звільнення від оподаткування
коштів, залучених інститутами спільного інвестування.
Слабкі економічні результати в
Україні свідчать, що система регуляторів, які перебувають у руках держави, ще
не заохочує швидкого й наступального технічного розвитку, не стимулює
підприємництва у виробничій сфері. З економічної політики уряду не випливає, що
технічне переозброєння, модернізація виробництва, стимулювання інновацій
належать до особливо важливих аспектів розвитку національної економіки.
Завданням підвищення науково-технічного потенціалу відводиться другорядна роль.
Отже, в Україні для
пожвавлення науково-технічної та інноваційної діяльності доцільним є
використання таких заходів: розроблення державної інфраструктури підтримки
інноваційної діяльності; застосування податкових пільг; проведення гнучкої
амортизаційної політики; розроблення стратегічних напрямків розвитку економіки
загалом. Источник: http://www.intelpro.net
