Законодавство України чітко визначає та регулює порядок захисту від проявів
недобросовісної конкуренції, діє низка нормативно-правових актів, які покликані
захищати об’єкти права інтелектуальної власності від дій конкурентів, які
порушують їх законні права та інтереси, Україна є учасником Всесвітньої
організації інтелектуальної власності, підписала та ратифікувала найважливіші з
точки зору охорони інтелектуальної власності міжнародні конвенції та угоди.
З огляду на таке серйозне законодавче забезпечення, здавалось би, проблема
порушення прав інтелектуальної власності не мала б виникати в Україні взагалі.
Проте, така проблема виникає і є актуальною.
Що ж таке недобросовісна конкуренція? Яка діяльність підпадає під таке
визначення та які шляхи її подолання?
Закон України «Про захист від недобросовісної конкуренції» дає наступне
визначення: «Недобросовісною конкуренцією є будь-які дії у конкуренції, що
суперечатьторговимтаіншимчеснимзвичаямугосподарській діяльності».
На жаль, в нашій державі склалась традиція порушення законів, а «чесні звичаї у
господарській діяльності» декларуються тільки на папері.
Для досягнення економічного результату, мінімізації витрат на рекламу тощо дуже
часто суб’єкти господарської діяльності використовують чужі досягнення,
використовуючи найменування вже відомих компаній, торгівельні позначення,
копіюючи зовнішній вигляд добре «розкручених» товарів та вводячи в оману таким
чином споживачів.
Більше того – українське законодавство в деякій мірі сприяє таким порушенням.
Наприклад, при реєстрації знака для товарів та послуг (торгової марки)
здійснюється науково-технічна експертиза такого знаку, яка визначає чи не
зареєстрований раніше такий чи схожий до ступеню змішування знак в Україні, чи
відповідає він іншим умовам реєстрації.
При цьому, Україна є учасником Паризької конвенції про охорону промислової
власності з 25 грудня 1991 року, яка у статті 6 (quinquies) зазначає таке:
«Кожнийтоварний знак,що зареєстрований належним чином у країні
походження,може бути заявленийвіншихкраїнах Союзуіохороняєтьсятаким,яквінє,іззастереженнями, зазначенимиданоюстаттею.Цікраїниможутьдоостаточного оформленняреєстрації
вимагати подання свідоцтва про реєстрацію в країніпоходження,щовиданекомпетентноюустановою.Ніякої легалізації
такого свідоцтва не вимагається.»
Тобто, у випадку, коли товарний знак належним чином зареєстрований у країні
походження, а країна походження є учасником Паризької конвенції про охорону
промислової власності, то, відповідно, власник такого торгового знаку може
використовувати його на території інших країн-учасниць та вимагати охорони
такого знаку, а поширення товарів/послуг під таким позначенням (якщо звичайно
воно раніше не було правомірно зареєстроване і не використовувалось в Україні
іншим виробником) надає іноземному виробнику право пріоритету використання
свого позначення та право вимагати припинення його використання іншими
учасниками ринкових відносин.
В той же час, при здійсненні науково-технічної експертизи не здійснюється
перевірка наявності поданих на реєстрацію знаків в інших державах–учасниках
конвенції, як і не здійснюється перевірка наявності на ринку продукції з
тотожними/схожими позначеннями.
Наведу приклад з власного досвіду: іноземна компанія у 2003 році почала
експортувати в Україну продукцію власного виробництва, під позначенням
зареєстрованим на той час вже більше 15 років у країні походження.
Дистриб’юторами продукції спершу була одна українська компанія, потім інша.
Продукція набула широкого поширення в Україні, її назва стала для споживачів
запорукою співвідношення високої якості з помірною ціною, іноземна компанія
вклала немалі кошти у рекламну кампанію своєї продукції. Крім того, над її
виготовленням працює велика кількість кваліфікованих працівників, проводяться
відповідні дослідження якості, тощо.
Не маючи досвіду роботи в Україні та певно вірячи у верховенство права в нашій
державі та «дотримання чесних звичаїв господарської діяльності» партнерами,
іноземна компанія не здійснила реєстрації свого позначення в Україні.
Саме цим промахом іноземних партнерів і скористались українські дистриб’ютори –
кожен з них зареєстрував чуже позначення і розпочав виробництво уже власної
продукції під добре відомим споживачу найменуванням.
Більше того, один з таких «добросовісних підприємців» почав забороняти своєму
колишньому партнеру та виробнику оригінальної продукції використання його ж
власного позначення в Україні.
А інший пішов ще далі – започаткував виробництво практично усієї лінійки
продукції іноземного виробника під його ж позначеннями та копіюючи його
упаковку, не завдаючи собі лишніх труднощів реєстрацією.
Справа про порушення захисту від недобросовісної конкуренції зараз перебуває на
розгляді компетентного органу – Антимонопольного комітету України, для її
порушення іноземному виробнику довелось витратити чимало зусиль та часу на
зібрання відповідних доказів, не говорячи вже про втрачену економічну вигоду
від перебування на ринку продукції інших виробників, що є копією його продукції.
Безперечно, недобросовісна конкуренція існуватиме до того часу, поки існуватиме
конкуренція взагалі, завжди будуть люди, які обходитимуть закон ради власної
вигоди, проте є дієві способи захистити себе, свою ділову репутацію та свою
продукцію від таких неправомірних дій.
Перш за все, і це стосується не тільки справ пов’язаних з інтелектуальною
власністю, а й будь-яких стосунків, що виникають у господарській діяльності,
варто взяти на озброєння принцип «довіряй та перевіряй». При укладенні будь-яких
господарських угод необхідно укладати договори у письмовій формі, в яких
повинні бути чітко вказані істотні умови відповідних угод. При порушенні
партнером своїх зобов’язань таким чином ви забезпечите собі гарантію на
можливість доказу в суді чи в іншому уповноваженому органі своїх прав.
По-друге, будучи виробником тієї чи іншої продукції, яка користується попитом і
набуває популярності, не шкодуйте часу та коштів для реєстрації власних
позначень. Інакше такою можливістю скористаються конкуренти і ви втратите
значно більше.
У випадку, коли ви дізнались про порушення ваших прав на позначення товару,
найменування, копіювання його зовнішнього вигляду, дискредитацію на ринку тощо,
не зволікайте зі зверненням про порушення до відповідного територіального відділення
Антимономольного комітету чи до суду, оскільки законодавством України
встановлено шестимісячний строк звернення до відповідних органів про порушення
законодавства про захист від недобросовісної конкуренції.
І, звичайно ж, не замовчуйте про факти порушення такого законодавства. Тому що
сьогодні ви бачите що невідомий виробник скопіював упаковку ваших улюблених
цукерок, що для споживача не є великою проблемою, а завтра хтось скопіює
упаковку, наприклад, ліків і, прийнявши їх за якісну продукцію, ви ставите під
загрозу здоров’я, а іноді й життя.
Недобросовісна конкуренція є не виключно проблемою виробників, а проблемою
кожного з нас, оскільки якісна продукція є запорукою безпеки вас та вашої
сім’ї.
